10 березня 1865 року в польському Перемишлі вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Це відбулося на концерті, присвяченому Дню пам’яті Тараса Шевченка, а композиція була заключною.

У наш час Державний Гімн України співають, переховуючись у бомбосховищах, під час обстрілів та на передовій. Саме так звучить душа українського народу, який бореться за свою незалежність, волю та майбутнє. Саме так звучить єдність та незламність української нації.

Цей день нагадує нам про важливість єдності і національної ідентичності, традицій та унікальної культури нашого народу.

Більше про історію створення

У вересні 1862 року фольклорист, етнограф, поет і просвітницький діяч Павло Чубинський часто відвідував вечори Київської громади. Це були збори української інтелігенції Києва, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю до 1876 року, коли було оголошено про обмеження використання української мови у російській імперії.

На вечори та збори київської громади часто запрошували культурних діячів різних народів, точилися розмови про розвиток України, патріотизм та просвітництво. На одному з таких вечорів Павло Чубинський почув, як сербські борці за визволення виконували пісню, де були слова: «Серце біе и крев ліе за свою слободу».

Він одразу експромтом написав "Ще не вмерла України і слава, і воля...". За рік вірш опублікувало львівське видання "Мета". Оскільки авторство не було зазначено, тривалий час вірш приписували Шевченку, а здебільшого сприймали як народну творчість.

Приблизно в цей час текст потрапив до рук композитора та священика Михайла Вербицького. Він створив музику до нього і вже 10 березня 1865 року "Ще не вмерла України і слава, і воля..." вперше була виконана у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасу Шевченку.

Пісня швидко стала популярною серед молоді західної України, її перекладали за кордоном англійською та німецькою.

Звичайно, з приходом радянського союзу її заборонили, а для України влада вибрала гімн, з якого було зрозуміло, що країна входить до СРСР. Ним став твір Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна". Але цей варіант так і не став популярним серед українців.

24 серпня 1991 року в Україні проголосили незалежність, а у січні 1992 Указом Президії ВР було затверджено Державний Гімн, яким стала пісня "Ще не вмерла України і слава, і воля...". І саме він продовжує бути символом і викликає сльози та почуття гордості під час її виконання.