Серед українських героїв – люди, які допомагали вистояти одне одному, Харківщині та нашій державі. Зокрема, лікарка загальної практики сімейної медицини амбулаторії села Циркуни Людмила Вовк. Попри небезпеку вона продовжила піклуватися про здоров’я односельців та навіть прийняла пологи.

З перших днів повномасштабного вторгнення район опинився під окупацією. Разом зі своєю родиною пані Людмила залишилась вдома, усвідомлюючи усі ризики цього рішення. Звісно ж, дуже скоро окупанти дізналися, де живе місцева лікарка. У повній бойовій екіпіровці вони прийшли, аби, залякуючи жінку, змусити її працювати на окупаційну владу.  

Потрібно мати справжній міцний дух та мужність, аби відмовити озброєним людям. Людмила Вовк це все має. Тому так і зробила.

Але відмовити своїм односельцям вона не могла. Кожен став їй за члена родини. Адже саме так вона пояснювала окупантам свої потреби їздити селом – «відвідування родичів».  Разом зі своїм чоловіком на велосипедах під щоденними обстрілами жінка таємно підтримувала усіх, хто потребував її уваги. Запаси лікарських засобів, якщо можна так назвати ті залишки, які віддавали Людмилі односельці, займали лише невеликий карман-наплічник.

Людмила Вовк пройшла випробування мужності й людяності та довела – лікар загальної практики це дійсно «про все та одразу». Під час окупації, не маючи жодного спеціального обладнання, разом із сусідкою, медичною сестрою за фахом, вони прийняли пологи! Пологову залу облаштували прямо у помешканні Людмили. Лікарка згадала всі теоретичні знання про гінекологію, заручилась дистанційною підтримкою колег за телефоном. Породілля з новонародженим ще декілька днів перебували під цілодобовим наглядом пані Людмили, поки вона не переконалась, що з малюком та мамою все добре.

Важко виразити словами, ніскільки вдячні всі мешканці громади лікарю Людмилі Вовк, для якої це не просто робота, а поклик серця!